Декларація принципів FORA

Аргентинська регіональна робітнича федерація (FORA)


fora

Ми сповідуємо ідеал найвищої соціальної справедливості. Заперечення законів і конституцій буржуазних держав складає нашу ідейну спадщину, захисту якої ми віддаємо кращі сили нашої волі та нашого розуму.

Як лібертаріі, ми вступили у відкриту битву з існуючим порядком, заснованим на нерівності прав, яка дає одним необмежену можливість експлуатувати сили інших і прирікає цих інших на пригноблене становище експлуатованих.

Ми – полум’яні прихильники рівності за нашим найглибшим переконанням. Ми прагнемо до знищення будь-яких привілеїв, які розділяють людей, перетворюють їх на ворогів, чужих за своїми інтересами. Такий поділ веде до антигуманної, антагоністичної боротьби і тому є несумісним з призначенням людства.

Ми з гордістю повторюємо славний девіз, залишений нам Першим Інтернаціоналом: «Немає прав без обов’язків, нема обов’язків без прав». Для досягнення прекрасної дійсності, написаної думкою наших перших інтернаціоналістів, ми – самі будучи трудящими – обіцяємо світу праці натхненно, невтомно і з вірою в свої сили боротися за те, щоб його майбутнє вийшло за межі системи, встановленої цією проклятою кастою, яка в більшості сучасних суспільств узурпує людську працю, залишаючи пограбованим натомість голод і тиранію.

Наш ідеал справедливості, що полягає у звільненні праці, не є ілюзорним або платонічним. Він володіє силою наукового висновку, який виходить з одних явищ і застосовується відносно інших, відмінних від них, але абсолютно відповідає принципам, встановленим цим ідеалом. Він породжує думки і вінчає їх. Він самодостатній і несе в собі елементи, які містять необхідні засоби для його здійснення. Ідеал, сформований робітничими організаціями, має рушійною силою ті ж об’єднання, що надають йому науковий зміст. Асоціація виробляє думку, асоціація її здійснює. Ця ідея пов’язана з щоденними діями асоційованих трудящих в ході страйку, бойкоту та інших форм боротьби, які завжди служать силою протидії капіталізму і полум’яним закликом до здійснення суспільства рівних.

Інтересам трудящого класу чуже все, що знаходиться поза асоціацією трудящих. Тому ми відкидаємо інститути, які намагаються поєднати трудящий і паразитичний класи, щоб спотворити цілі свободи на благо самим собі і, отже, на шкоду трудящим.

Ось чому ми є антипарламентаріями і віримо лише в наші власні методи дій, відповідні нашому звільненню як трудящих, несправедливо підлеглих режиму, якого ми не хотіли і який існує завдяки насильству з боку буржуазії.

Ми хочемо нашими власними силами домогтися звільнення праці, звільнивши її від капіталістичної опіки, яка під приводом її уявного захисту здійснює один із найоманливіших трюків. Ми вважаємо, що контролювати виробництво повинні самі виробники.

З точки зору більшої справедливості, роль буржуазії як паразитичної касти не дозволяє їй контролювати багатства, не нею створені, накопичені навіть не для мирної насолоди, але, навпаки, для розв’язування воєн, які несуть пролетарським сім’ям жах і відчай. Значна частина цих багатств направляється також на створення інститутів тиранії і одурманення трудящих.

Натхненні нашою класовою гідністю та духом справедливості, ми хочемо встановити на руїнах буржуазного режиму зобов’язання виробляти, суворо пов’язане з правом споживати. Воно встановлює гармонію кожної людини і суспільства, всі члени якого рівні у привласненні вироблених благ. Всі рівні в сфері політики. Комунізм в сфері економіки. Дієве братерство між людьми єдиного класу трудящих вільної землі.