Комплекс Самсона

Іммануїл Валлерстайн


Anthonis_van_Dyck_052

У Біблії є відома історія про одного героя – Самсона. Існує багато тлумачень змісту цього оповідання, у якому Самсон, ізраїльтянин з величезною фізичною силою, даною Богом, вщент руйнує храм (також дуже сильних) філістимлян і під уламками гине сам. Я думаю, це означає, що вчинок, який з першого погляду здається нераціональним (Самсон помирає сам), насправді є героїчним та досить розумним, бо це був спосіб (можливо, єдиний) знищити сильного ворога та врятувати свій народ.

Здається, сьогодні є багато таких так званих Самсонів, які перешкоджають або намагаються перешкодити небезпечним, на їхню думку, “компромісам” з ворогом.

Біньямін Нетаньягу, прем’єр-міністр Ізраїлю, каже, що укладати погану угоду – це гірше, ніж не укладати ніякої. Мабуть, він має на увазі вересневу угоду Росії та США щодо резолюції про хімічну зброю Сирії та листопадову угоду між США та Іраном про призупинення ядерної програми. А у Колумбії, колишній президент – консерватор жорстоко розкритикував теперішнього президента, також з Консервативної партії, за те, що той під заступництвом Куби та Норвегії проводив переговори із партизанською організацією “ФАРК” (Революційні збройні сили Колумбії – Армія Народу). І, звичайно, треба згадати про те, що у листопаді у США не було жодних переговорів, коли члени Руху Чаювання у Конгресі, а особливо у Палаті представників, використовували свої повноваження, щоб накладати вето на будь-які компроміси з ворожими силами, які, на їхню думку, очолює президент Обама та загалом Демократична партія. Чаювальники вважають, що, існує домовленість між демократами та Обамою, тому вони, тобто всі республіканці, які закликають до хоч якогось “компромісу”, у разі цього компромісу будуть оточені ворогами.
Неважко зрозуміти, що всі ці Самсони хочуть знищити законодавчі органи влади не тільки разом із ворогами, але і з собою. Проте, якщо все так і буде, то для них це лише питання часу, Вони мають наважитися на це зараз, поки ще мають сили і повноваження. Інакше, ворог виграє та надасть законного статусу чи збереже ті згубні закони, які зараз творить.

Ця так звана ідеологічна боротьба, яку не сприймають прагматики, не була винайдена впродовж останніх 10-20 років. Вона настільки стара, як людське спілкування. Але зараз вона набуває однієї особливості, здебільшого через те, що тепер ми перебуваємо в агонії від структурної кризи нашої капіталістичної світової системи. У структурній кризі ми можемо побачити два значних явища: недовіра до свого критичного мислення і, як наслідок, різка зміна переконань і думок, що в свою чергу призводить до ще більшого коливання між одними та іншими переконаннями.

У такому випадку, коли все більше і більше людей готові руйнувати “храм”, навіть якщо й самі загинуть у процесі, спантеличені люди, які не знають що робити, стоять на захисті установленого порядку, тобто вони фактично і є тим Установленим порядком. Ті дні, коли цей Установлений порядок міг цинічно маніпулювати іншими та все ж домогтися свого, пройшли. Тепер для них казати, що “чим більше змінюєш речі, тим більше вони залишаються такими ж”, означає казати неправду. Неправильно буде і, якщо вони будуть казати, що “очевидні зміни – завжди несправжні; що все це – косметичні зміни, що справжні зміни відбуваються у людині.”

Отже, що ж ми можемо зробити, якщо шукаємо справжніх змін, шукаємо світову систему, яка буде відрізнятися від тієї, у якій ми живемо вже впродовж останніх 500 років? Перше, що варто втямити – це те, що так званим Самсонам не треба встрявати у суперечки із Установленим порядком та не треба провокувати людей ставати на той чи інший бік. Насправді нема різниці, хто з них (Самчони чи Установлений порядок) виграє у таких короткотермінових сутичках.

По-друге, не треба витрачати всю енергію на нарікання, що ті, хто хоче фундаментальних змін (інколи їх називають “лівими”), не об’єднуються, що вони не мають чітких цілей, що вони негайно не створюють своїх організацій. Справа у тому, що вони самі ще не розібралися у собі до кінця, щонайменш зараз.

Те, що наш “храм” розпадається – реальність, яку ми не в змозі змінити, навіть, якщо б дуже хотіли. Але нам не треба стояти під обвалом уламків того “храму”. Нам треба спробувати врятуватися від них. Можете бути впевнені – найвладніші члени Усталеного порядку хочуть так і вчинити.

Проте як нам від цього обвалу врятуватися і для чого? Знову ж таки, я наполягаю, щоб ми обрали певний час для дій, адже є різниця між коротким терміном (3 роки або менше) і середнім (наступні 20-40 років).

За короткий терміни всі люди (99%) страждатимуть. Нам треба боротися за те, щоб мінімізувати їх біль. Боротися так, щоб боротьба могла набрати численних форм. Державні органи мають зараз же приймати закони та рішення, які б відразу ж допомагали бідним верствам населення; які не допускали б знищення навколишнього середовища; які охороняли б права місцевих жителів або так званих соцменшин.

Якщо на нашу сторону схилятиметься все більше людей, то упродовж середнього терміну нам треба визначити суть тих інститутів та організацій, які б ми хотіли бачити у новому суспільстві. Треба також зрозуміти не лише цілі “правих” впродовж середнього терміну, а й суть їхніх глибоких внутрішніх розколів. Так звані “ліві” також повністю роз’єднані. Тож, треба попрацювати, аби подолати цю проблему.

Ніщо не є легким у цьому перехідному періоді від одного світового порядку до іншого. Але все є можливим – можливим, та не гарантованим.

Переклад: Катерина Чумак для WorldRepublic.info