Маркс та його справа

Олександр Богданов


marx

Він помер так давно …а саме слово «смерть» як і раніше звучить дивно, не в’яжеться з його ім’ям. Після нього, як і після будь-якої іншої людини, залишилося по суті одне – його справа. Але ніколи ще жодна людина на землі не залишала по собі такої гігантської спадщини.

Цей спадок – ідея, організація, зразок життя.

Ідея… Він перетворив політичну економію, історію, всю область суспільних наук; він дав нову душу філософії. З багатства його думок і знань черпають знову і знову і довго ще будуть черпати не тільки друзі, а навіть вороги. І в усьому цьому лежить одна, всеоб’єднуюча, жива ідея.. Сама по собі вона проста, але не кожному дано зрозуміти її велич.

За три з половиною століття до Маркса жив скромний астроном, Микола Коперник. Він також перетворив свою науку, у нього також була одна, проста ідея: вона – рідна сестра ідеї Маркса.

Стародавні астрономи сумлінно спостерігали небо, вивчаючи рух світил, бачили, що є в них глибока, струнка, непорушна закономірність, намагалися висловити та передати її. Але – тут виходила якась дивна заплутаність. Планети йдуть серед зірок то швидше, то повільніше; часом начебто зупиняються, повертають назад і знову переходять до колишнього напрямку; а через певне число місяців і днів вони знову на старому місці і починають той же шлях. Доводилося придумувати складні теорії, окреме небо для кожної планети, визначені кожній кола, що обертаються в свою чергу за іншими колами, та ін. Неясність не зникала, розрахунки були страшенно важкі.

У Коперника виникла думка: чи не тому все це так складно та заплутано, що ми дивимося з Землі? І коли він зробив так, то виявилося, що все стало просто та ясно: планети, і Земля в числі їх, рухаються по кругових, а не звивистих шляхах, і Сонце – їх центр; але раніше цього не розуміли тому, що Землю вважали нерухомою, і її рух змішували з шляхами планет. Так народилася нова астрономія, яка пояснила людям життя неба.

До Маркса життя суспільства досліджували буржуазні вчені та дивилися на нього, природно, з точки зору свого власного становища в суспільстві, з точки зору класу, який не виробляє, а підпорядковує собі працю інших людей та користується нею. Але з того місця не все видно, і багато видається у спотвореному вигляді, і багато рухів життя заплутуються так, що їх не можна зрозуміти.

Що зробив Маркс? Він змінив точку зору. Він глянув на суспільство з точки зору тих, хто виробляє, – робітничого класу, і все виявилося інакше. Виявилося, що саме там – центр життя і розвитку суспільства, те Сонце, від якого залежать шляхи та рух людей, груп, класів.

Маркс не був робітником, але силою думки він зумів цілком перенестися на позицію робітника. І він знайшов, що з цим переходом все також змінює обриси й форми: розкриваються для очей сили речей і причини явищ, непомітні звідти, зі старої позиції: дійсність, істина, навіть сама очевидність стають іншими, часто протилежними попереднім.
Та й сама очевидність! Що може бути очевиднішим для капіталіста, ніж те, що він годує робітника? Хіба не він дає робітникові заняття й заробіток? Але для працівників не менш очевидним є те, що вони своєю працею годують капіталістів. І Маркс вченням про додаткову вартість показав, що перша очевидність – ілюзія, видимість, подібно щоденного руху Сонця навколо Землі, а друга – істина.

Маркс знайшов, що всі думки та почуття людей отримують різне спрямування, складаються несхожими, залежно від того, до якого класу ці люди належать, тобто, яке становище у виробництві або близько виробництва вони займають. Різними є інтереси, звички, досвід, різні й висновки з них. Те, що для одного класу розумно, для іншого – безглуздо, і навпаки: що для одного справедливо, законно, нормально, для іншого – несправедливість, зловживання силою; що здається свободою тим, рабством здається цим; ідеал цих викликає жах і огиду в тех.

Маркс підбив підсумки і сказав: «Суспільним буттям людей визначається їх свідомість», або, іншими словами, економічним становищем визначаються думки, прагнення, ідеали. Це була та ідея, за допомогою якої він перетворив всю суспільну науку та філософію. На ній заснував він велике вчення про класову боротьбу, через яку йде розвиток суспільства. І він досліджував шлях цього розвитку і показав, куди воно веде, якому класу належить створити нову організацію виробництва, якою буде ця організація і як вона покінчить з поділом на класи, з їх віковою боротьбою.

Маркс не був робітником. Але в робітничому класі великий вчений знайшов точку опори для своєї думки, точку зору, яка дозволила йому проникнути в глибину дійсності і породила його ідею. Сутність цієї ідеї – самосвідомість трудового пролетаріату. Ось чому Маркс – мислитель, який більше, ніж будь-хто, належить пролетаріату.