Соціалізм і націоналізм: попередні замітки

Андреу Нін


andreunin

Відмінними якостями соціалізму не є і не можуть бути чисто економічні особливості. Соціалізм є найдосконалішою і найчудовішою реалізацією ідеалу соціальної педагогіки, який гармоніює з метою виховання, позначеною Гербертом Спенсером як «приведення людини до досконалого життя».

На жаль – як сказав в цих або в подібних термінах на сторінках нашої газети товариш Морато – принцип класової боротьби недостатній, щоб вирішити різноманітні численні проблеми, які ставить перед нами складний комплекс соціального життя.

Соціальна проблема не зводиться просто до питання шлунку. У всякому разі, чисто економічна проблема є фундаментальною, вона являє собою душу соціалізму, без неї соціалізм не мав би права існувати; але вона являє собою тільки один аспект – хоча і найважливіший – соціального питання, рішення якого дасть людині повну насолоду життям.

Крім економіки, є одна проблема, яка з потужною силою привертає мою увагу, як соціаліста і людини, як простого спостерігача соціальних фактів – і яка відповідає моїм живим духовним потребам: національна проблема.

Як пише Ровіра і Вірго (1), націоналізм ставить своєю метою звільнення народів. Соціалізм прагне до звільнення людини.

Боротьба за визволення народів і боротьба за звільнення людини виробляють найглибші потрясіння в сучасному світі.

Не буде миру на землі, поки не будуть задоволені ці прагнення до свободи, які відчувають народи в наш час.

На перший погляд, соціалізм і націоналізм протилежні один одному. Але їхні цілі спільні. Вони доповнюють один одного. Між ними існує глибокий і безперечний зв’язок. І один, і другий загрожують самим основам сучасного суспільства. Немає більш революційних доктрин, ніж вони.

Націоналізм нападає на організацію і структуру держав – всепоглинаючих, унітарних, централістських, тиранічних і деспотичних (2). Соціалізм бореться проти буржуазного ладу, приватної власності і сучасної форми рабства – проти найманого рабства.

Якщо соціалізм своїми зусиллями доб’ється повного знищення влади буржуазії, знищивши разом з економічною нерівністю те, що Фур’є презирливо називав «цивілізованим суспільством», націоналізм зможе, завдяки своїм діям, щоразу все більш живим і інтенсивнішим, добити всі пережитки буржуазного панування, вириваючи у буржуазії головне джерело її сили і головний інструмент пригноблення: державу.

Тому національне питання гідне нашої уваги. Це розуміють найвидатніші і шановні діячі міжнародного соціалізму, багато з яких активно беруть участь у діяльності національних рухів (випадок нашого фламандського товариша Гюісманса (3) досить показовий).

У деяких країнах соціалістичні партії тісно співпрацюють з національними рухами; в інших – самі мають різко виражений націоналістичний характер.

Ніхто не зможе заперечувати, що національне питання, завдяки своєму величезному значенню, гідне бути предметом нашої уваги і нашого вивчення.

На наш погляд, недоліком іспанського соціалізму є те, що він не приділяє цьому питанню уваги, яку він заслуговує.

Цей недолік ми спробуємо заповнити, закликаючи найавторитетніших письменників-соціалістів прийти до нас на допомогу, якщо ми самі не зможемо виконати це завдання, що перевершує своєю важливістю і своєю складністю недолік наших сил.

Моє бажання як журналіста полягає в тому, щоб всі висловилися з даного питання, щоб обговорювали його і сперечалися про нього, щоб надавали національному питанню ту важливість, якої воно, безперечно, заслуговує.

Якщо це відбудеться, цього для мене буде цілком достатньо.

Переклад з іспанської: Марлен Інсаров

Примітки перекладача:
1) Антоні Ровіра і Вірго (1882-1949) – діяч каталонського національного руху.
2) Нін тут випускає з уваги, що в переважній більшості випадків націоналістичні рухи хочуть зруйнувати одні держави, щоб створити на їх місці інші.
3) Каміль Гюісманс (1871-1968), видатний діяч бельгійського соціалістичного руху, реформіст.