Що таке АПРА? Програма-максимум (1926)

Alianza Popular Revolucionaria Americana


Американський народно-революційний альянс (APRA) – це організація антиімперіалістичної боротьби в Латинській Америці, яка виступає за створення Єдиного міжнародного фронту працівників розумової та фізичної праці (робітників, студентів, селян, інтелігентів і т.д.) із загальною програмою політичної дії.

Наша програма-максимум

Міжнародна програма-максимум АПРА складається з п’яти пунктів, які служать основою програм національних секцій:

1) Боротьба проти американського імперіалізму;

2) Політична єдність Латинської Америки;

3) Націоналізація землі і промисловості;

4) Інтернаціоналізація Панамського каналу;

5) Солідарність усіх пригноблених народів і класів світу.

Наша організація

АПРА, яка прагне стати революційною антиімперіалістичною організацією Латинської Америки – це нова організація, створена молодим поколінням працівників фізичної і розумової праці різних країн Латинської Америки. Вона була створена в грудні 1924 року, коли були проголошені її 5 принципів. Поки що у неї трохи секцій в різних країнах – адже минуло мало часу з моменту її створення. Зараз є велика секція в Перу і маленькі осередки в Мексиці, Аргентині, Центральній Америці. Є секція в Європі, чиїм центром є Париж, де проживає досить багато латиноамериканських робітників і студентів. Також є секції в Німеччині, Іспанії та Англії. Виконавчий комітет організації тимчасово знаходиться в Лондоні.

Єдиний Фронт

АПРА організовує великий антиімперіалістичний Єдиний Фронт і працює над тим, щоб у ньому об’єдналися всі сили, які боролися і борються проти загрози завоювання, яка нависла над нашою Америкою. До 1923 року ця загроза представлялася різним чином. Для деяких це був конфлікт рас (англо-саксонської і латинської), для інших – конфлікт культур або націоналізмів. Народні університети імені Гонсалеса Пради (1) в Перу відкрили нове розуміння проблеми і особливо новий спосіб її вирішення. Вони встановили економічний зміст імперіалізму, але ще не дійшли до розуміння його класового характеру і способів боротьби з ним. Народні університети імені Гонсалеса Пради вперше в 1923 році закликали створити союз молодих робітників і інтелігентів для боротьби проти імперіалізму (див. газету «Кордоба», перший тиждень лютого 1924). У 1924 році в Мексиці була заснована Перша Панамериканська Антиімперіалістична Ліга, а в 1925 році в Буенос-Айресі – Латиноамериканський союз. Антиімперіалістична ліга була першим конкретним кроком до створення Єдиного фронту робітників, селян і студентів, проголошеного Народними університетами імені Гонсалеса Пради і отримав хрещення кров’ю 23 травня 1923 під час бійні в Лімі, влаштованої «урядом» Перу, який прислуговував американському імперіалізму. Латиноамериканський союз в Буенос-Айресі був створений як Єдиний фронт інтелігентів-антиімперіалістів. Але Антиімперіалістична ліга не мала іншої політичної програми, окрім боротьби з імперіалізмом, а Латиноамериканський союз обмежувався інтелектуальною дією. Коли в 1924 році була проголошена АПРА, вона дала розгорнуту програму політичної дії і закликала всі розрізнені сили об’єднатися в Єдиний Фронт.

Класова боротьба і імперіалізм янкі в Латинській Америці

Історія взаємин Латинської Америки та Сполучених Штатів, особливо досвід мексиканської революції, привела нас до наступних висновків:

  1. Правлячі класи Латинської Америки – великі земельні власники, великі торговці і національна буржуазія, яка виникає, – є спільниками імперіалізму.
  2. Ці правлячі класи тримають у своїх руках владу в наших країнах.З допомогою політики концесій, позик і т.д.латифундисти, капіталісти, великі торговці і групи політичних каудильйо співпрацюють з імперіалізмом.
  3. У результаті цього класового союзу природні багатства наших країн продаються або здаються в оренду імперіалізму, фінансова політика наших урядів зводиться до безглуздих іноземних позик, а наші трудящі класи безжально експлуатуються.
  4. Прогресуюче економічне підпорядкування наших країн імперіалізму веде до політичного підпорядкування, втрати національного суверенітету, вторгнень солдатів і морських піхотинців імперіалізму, підкупу креольских каудильйо і т.д.Панама, Нікарагуа, Куба, Сан-Домінго, Гаїті в результаті «політики проникнення» імперіалізму стали справжніми колоніями імперіалізму янкі.

Міжнародна боротьба проти імперіалізму янкі в Латинській Америці

Через те, що ця проблема носить загальний характер у всіх країнах Латинської Америки, чиї уряди однаковою мірою є пособниками імперіалізму і експлуатують трудящі класи, проблема є не національною, але інтернаціональною проблемою всіх республік Латинської Америки. Політика урядів, сприяючих імперіалізму США, розпалює містечкові націоналізми, підтримує розділеними наші країни і перешкоджає створенню політичного союзу Латинської Америки, який створив би величезну країну з 8 мільйонами квадратних кілометрів території і 90 мільйонами населення. Але правлячі класи сприяють імперіалізму, бажаючому розділити наші народи, і налаштовують наші народи один проти одного. Перу проти Чилі, Бразилія проти Аргентини, Колумбія і Еквадор проти Перу і т.д. У кожному такому випадку США втручаються в якості «посередника» або «арбітра» в конфлікти між країнами Латинської Америки. Їх тактика – «умиротворяти» конфлікт, але так, щоб його увічнити, залишити насіння майбутніх розбратів. Недавня суперечка за Такну і Аріку між Чилі і Перу (2) дав очевидні докази цієї тактики імперіалізму. Ніхто краще, ніж буржуазія янкі, не знає, що якби цей конфлікт був подоланий, то зникла б найбільша перешкода до створення єдиного фронту латиноамериканських народів проти імперіалізму. Тому імперіалізм США зволів зазнати поразки в якості арбітра конфлікту, аби конфлікт залишився невирішеним. У результаті конфлікт носить зараз більш гострий характер, ніж будь-коли раніше. У цій політиці імперіалізму, яка роз’єднує наші народи, його спільниками виступають такі піддані США, як влада Чилі, і такі раби США, як правителі Перу.

Імперіалізм не може бути переможений без політики єдності латиноамериканських народів

Історичний досвід латиноамериканських народів і особливо недавній та сучасний досвід Мексики доводить, що величезна влада імперіалізму янкі не може бути переможена без єдності латиноамериканських народів. Але проти цієї єдності засекречують, допомагаючи один одному, наші правлячі класи і імперіалізм, а держава, інструмент пригноблення одного класу іншим, стає знаряддям наших національних правлячих класів і імперіалізму, щоб експлуатувати наші трудящі класи і розділяти наші народи. Тому боротьба проти наших правлячих класів неминуча. Трудящі класи повинні взяти політичну владу. Виробництво повинно бути соціалізованим, а Латинська Америка перетворитися у федерацію держав. Це – єдиний шлях до перемоги над імперіалізмом і політична мета АПРА як революційної інтернаціональної антиімперіалістичної партії.

Націоналізація землі і промисловості як єдиний спосіб боротися з імперіалізмом і перемогти його

Відповідно до діалектики історичного процесу, всередині капіталістичної системи Латинська Америка поступово стає колонією янкі. США поступово стають економічним господарем світу. 27 червня 1926 «Нью-Йорк таймс» опублікували величезні цифри американських інвестицій за кордоном, причому сюди не входять військові борги.

Інвестиції США в Азії складають 1 мільярд доларів, в Європі – 2 мільярди, в Австралії – 2,5, у Латинській Америці – 4,1 мільярд.

Проникнення капіталів збільшується щодня. З червня по жовтень 1926 до 4,1 мільярду доларів США, вкладених в Латинську Америку, додалися ще 50 мільйонів. Нещодавній конфлікт між Мексикою та США показав, що Мексика не може, незважаючи на свої зусилля, націоналізувати нафту, тому що їй загрожує військове вторгнення американського імперіалізму, що стоїть на захисті інтересів могутньої «Стандарт Ойл Компані». (Нафтовий капітал янкі в Мексиці становить 614,847,263 песо). Поправка Платта в конституції Куби і приклади Панами, Нікарагуа, Сан-Домінго, Гондурасу, Гаїті показують, що країни Латинської Америки втрачають національний суверенітет в прямій пропорції до зростання інвестицій янкі в їх економіку. Націоналізація землі і промисловості і організація нашої економіки на соціалістичних принципах виробництва – це наша єдина альтернатива. Інакше нам загрожує повна політична колонізація і найжорстокіше економічне рабство.

Політичний союз Латинської Америки припускає інтернаціоналізацію Панамського каналу

Панамський канал в руках США є однією з найбільших загроз для суверенітету Латинської Америки. Міжнародна програма АПРА в якості політичної мети континентального масштабу передбачає «інтернаціоналізацію Панамського каналу». Доктор Альберто Улоа, професор міжнародного права Університету святого Марка в Лімі, Перу, писав, підтримуючи цю тезу: «Панамський канал повинен бути інтернаціоналізований. Неприпустимо зберігати за США право контролю над Панамським каналом» (відкритий лист голові Федерації студентів Панами, червень 1926). Інтернаціоналізація Панамського каналу як мета боротьби латиноамериканських народів є однією з найважливіших вимог політичної програми АПРА.

Висновок

АПРА, таким чином, є політичною організацією, яка бореться проти імперіалізму та  правлячих класів Латинської Америки, які йому допомагають. АПРА – це латиноамериканська революційна антиімперіалістична партія, яка організує Єдиний Фронт працівників фізичної і розумової праці Латинської Америки, союз робітників, селян, індіанців і т.д. з передовими студентами, інтелігентами, вчителями і т.д. з метою захистити суверенітет наших країн. АПРА – це автономний латиноамериканський рух, що виник без всякого іноземного втручання або впливу. Він виник як результат спонтанного бажання наших народів разом захистити свою свободу, перемогти внутрішніх і зовнішніх ворогів. Досвід Мексики, Панами, Центральної Америки, Антильських островів і нинішня ситуація в Перу, Болівії і Венесуелі, де сильно дає про себе знати політика проникнення американського імперіалізму, створили АПРА на абсолютно нових принципах і на основі реалістичних і ефективних методів дії. Гасло АПРА, що виражає прагнення всіх наших народів, які знаходяться під загрозою: «Проти імперіалізму, за політичну єдність Латинської Америки, за здійснення соціальної справедливості».

Переклад з іспанської: Марлен Інсаров

Коментарі перекладача:

  1. Мануель Гонсалес Прада (1848-1918) – прогресивний перуанський публіцист і політик.
  2. Такна і Аріка – прикордонні області, через які був конфлікт між Перу і Чилі.